Шановні учасники судового процесу, у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон) звертаємо вашу увагу на таке.
1. Розміри ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП).
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об’єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв’язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України, далі – ГПК), наприклад, про визнання недійсним правочину (господарського договору) та про витребування переданого за ним майна.
2. Статтею 5 Закону визначено пільги щодо сплати судового збору.
1) пільги, передбачені пунктами 8, 9, 10 і 17 цієї статті, застосовуються і в тих випадках, коли згадані в них особи мають статус суб’єктів підприємницької діяльності і звертаються до господарського суду із зазначенням такого свого статусу;
2) відповідно до частини четвертої статті 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
3. Абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті.
За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).
4. За приписом абзацу першого частини другої статті 6 Закону у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
При цьому з урахуванням частини третьої статті 55 ГПК попереднє визначення розміру судового збору має здійснюватися господарським судом виходячи з ціни позову, вказаної позивачем. Незазначення позивачем обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми згідно з пунктом 3 частини першої статті 63 ГПК є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду. В процесі розгляду справи остаточне визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а, отже, й суми судового збору може бути здійснене господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього – шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).
5. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред’явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Отже, невиконання позивачем наведеної вимоги Закону тягне за собою передбачені пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК наслідки у вигляді повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог або про пред’явлення нових позовних вимог, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; до такого звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог).
6. Якщо позовну заяву було залишено господарським судом без розгляду з підстав, передбачених частиною першою статті 81 ГПК, а позивач у порядку частини четвертої цієї статті знову звернувся з позовом до суду в загальному порядку, він вправі використати при цьому первісний документ про сплату судового збору, але за умови, що суму відповідного збору йому не було повернуто (частина четверта статті 6 Закону). За наявності сумнівів у тому, було чи не було здійснено таке повернення, господарський суд вправі витребувати у позивача належні докази (зокрема, довідку органу Державного казначейства України про те, що сума судового збору позивачеві з державного бюджету України не поверталася).
7. У визначених Законом і ГПК випадках сплата судового збору здійснюється не лише позивачем, а й третьою особою (абзац перший частини п’ятої статті 6 Закону, частина перша статті 91 і частина третя статті 94, частина перша статті 107 і частина четверта статті 111 ГПК), а також особою, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов’язки (ті ж норми ГПК).
Правонаступник позивача сплачує судовий збір лише у разі, якщо останній не було сплачено позивачем (абзац другий частини п’ятої статті 6 Закону). Підстави процесуального правонаступництва визначено частиною першою статті 25 ГПК.
8. Як передбачено частиною шостою статті 6 Закону, в разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Водночас Закон не містить заборони можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі. Визначальним у такому разі є сам факт повного надходження належної до сплати суми судового збору в доход державного бюджету України.
9. Статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК:
частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.;
частині другій статті 435 (повернення заяви про вжиття запобіжних заходів);
частині першій статті 63 (повернення позовної заяви);
частині першій статті 97 (повернення апеляційної скарги);
частині першій статті 1113 (повернення касаційної скарги);
частині четвертій статті 11120 (повернення заяви про перегляд судових рішень господарських судів);
частині шостій статті 113 (повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами);
частині четвертій статті 1222 (повернення заяви про скасування рішення третейського суду);
частині четвертій статті 1228 (повернення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду);
частині першій статті 63 (відмова у прийнятті позовної заяви);
частині першій статті 81 (залишення позову без розгляду), крім випадку, коли позов залишений без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача;
частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).
_03_03.png)
