Суддя Господарського суду Херсонської області Пригуза Павло Дмитрович 29 жовтня 2020 вкотре в системі ZOOM взяв участь як лектор у курсі підготовки арбітражних керуючих в Міжнародному інституті бізнесу. Тема: «Субсидіарна відповідальність при доведенні до банкрутства: теорія і практика.» Основна увага здобувачів зосереджена на проблемах, що стримують застосування у діяльності арібтражних керуючих інституту субсидіарної відповідальності, а також проблемам практики розгляду таких справ у судах.
Лектор зазначив, що питання відновлення прав кредиторів і солідарної та субсидіарної відповідальності в законодавстві та сучасній практиці банкрутства набувають особливого значення. КУзПБ встановлює для ліквідатора новий стандарт діяльності, згідно якого дослідження питань притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності є вимогою до визначення повноти дій ліквідатора. Розкрито приклади із практики, коли у справі завдяки належній тактиці та стратегії ведення ліквідатором справи про банкрутство були повернуті усі незаконно виведені активи банкрута, досягнуто мирової угоди із заінтересованими особами стосовно банкрута, за якою було задоволено усі вимоги ліквідатора і кредиторів, а провадження у справі – закрито. Особливо лектор зупинився на проблемах, що виникають в процесі розгляду позовів і на які ще немає відповідей від Верховного Суду. Такі проблеми мають вирішуватися спочатку місцевими судами. Про них мають знати арбітражні керуючи, які повинні діяти у справах не чекаючи прецедентних рішень Верховного Суду. Про них мають знати відповідачі (особи, що контролюють боржника) та їх адвокати для того, аби захищати права керівників бізнесу, яким пред'яляється позов за доведення до банкрутства. Наприклад, наведено про необхідність застосування принципу розподілу ризиків підприємницької діяльності, коли виникають курсові різниці при знеціненні національної валюти. Також, доцільно поставити питання про те, чи мають кредитори нести ризики продажу майнових активів ліквідаційної маси, що продаються за неспівмірно низькими цінами, порівняно з їх балансовою та відновною вартістю? Коли Комітет кредиторів дає згоду на такий продаж, то чи має він завчасно оцінити свої майнові втрати і свідомо на них погоджуватися? За таку шкоду, що проявляється у неспроможності (неможливості) ліквідатора продати майно банкрута за найвищою ціною, чи справедливо і співмірно покладати субсидіарну відповідальність на керівника (власника)? Чи є вина керівника у цій торговій невдачі, неспроможності ринку через відсутність попиту? Практика багатоманітна, а писане право не містить алгоритмів вирішення цих та інших проблем.
_03_03.png)
