flag Судова влада України
Увага! Суд не здійснює правосуддя. Підсудність змінено на Господарський суд Одеської області

2009 р. Суддя Остапенко Т.А. "Напрями підвищення ефективності роботи господарського суду та оптимізації навантаження."

17 січня 2018, 16:16

Остапенко Т.А., Господарський суд Херсонської області

 
Напрями підвищення ефективності роботи господарського суду та оптимізації навантаження.
 
Важливими характеристиками діяльності господарського суду як окремої ланки судо­вої влади України завжди були і залишають­ся ефективність та оперативність вирішення господарських спорів. На сучасному етапі реформування судової системи в нашій дер­жаві гостро постала проблема підвищення ефективності господарського судочинства з метою належного захисту прав суб'єктів гос­подарювання.
Організація та здійснення господарського судочинства, питання вдосконалення функ­ціонування господарських судів, безумовно, були і є предметом наукових досліджень як теоретиків-правників, так і представників судової гілки влади. Свідчення тому — чи­мала кількість наукових праць та публікацій В. Е. Беляневича, К. М. Біди, А. Й. Осетин­ського, В. І. Плевако, Д. М. Притики, М. В. Руденка, які, однак, не вирішили всіх проблем застосування господарського про­цесуального законодавства.
Мета нашого дослідження — розкриття основних тенденцій та особливостей здійс­нення господарського судочинства в першій інстанції і, відповідно, — вироблення теоретико-прикладних пропозицій щодо напрямів вдосконалення ефективності роботи госпо­дарського суду.
Проаналізувавши статистичні показники процесуальної діяльності господарського су­ду Херсонської області, можемо констатува­ти, що, порівняно з минулим роком, кількість позовних заяв зменшилася на 2964 (6326 — у 2008 р., 9290 — у 2007 р.). У IIпівріччі 2008 р. значно зменшилося і навантаження на суддів господарського суду Херсонської області. Зокрема, у IIпівріччі 2007 р. суддями госпо­дарського суду Херсонської області розглянуто 4135 справ, а в І півріччі 2008 р. — 4104 справи, відповідно, і навантаження на суддів у ці звітні періоди залишалося практично не­змінним і становило приблизно 43 справи на місяць. Натомість, уIIIкварталі 2008 р. кіль­кість справ, закінчених провадженням, змен­шилася (1535 справ), тобто кожним суддею розглянуто за місяць по 32 справи, а в IVкварталі кількість розглянутих справ стано­вила 842 — кожним суддею розглядалося 18 справ щомісячно.
Також простежується тенденція змен­шення кількості ухвалених суддями госпо­дарського суду в звітному періоді процесу­альних документів, які підлягають оскар­женню. Так, у І півріччі 2008 р. цей показник становив 63 документи на місяць, тоді як у IIIкварталі 2008 р. він зменшився на 33,3 % і становив 42 документи на місяць, у IVквар­талі цей показник зменшився ще на 21,4 % і становив 33 документи. Таке зменшення об­умовлюється об'єктивною причиною — з липня 2008 р. розпочав роботу Херсонський окружний адміністративний суд.
Хоча показник кількості справ, які роз­глядаються суддями господарського суду Херсонської області щомісяця, зменшився, однак показник — 405 розглянутих справ, перевищує науково обґрунтовані норми, у відповідності з якими на одного суддю має припадати не більше 200 справ на рік.
Зменшення навантаження на суддів істот­но підвищило оперативність розгляду госпо­дарських спорів. Перевищення процесуаль­ного строку розгляду спору, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального ко­дексу України (далі — ГПК) виявлено всього у 21 справі (0,33 %). Відзначимо, що цей по­казник, порівняно з таким в аналогічному звітному періоді 2007 р. значно зменшився (на 5 %), що зумовлено зменшенням кілько­сті винесених процесуальних документів, які підлягають оскарженню, і навантаження на суддів у II півріччі 2008 р.
Однією з невирішених проблем сьогоден­ня, яка безпосередньо впливає на ефектив­ність правосуддя, є визначення оптимально­го навантаження та необхідного числа суддів і працівників апарату господарського суду. Нагальність розв'язання цієї проблеми обу­мовлюється об'єктивно існуючими межами інтенсивності та обсягу праці, які гаранту­ють збереження працездатності судді і висо­ку якість правосуддя. Нині механізм визна­чення чисельності суддівських кадрів недо­статньо відповідає змінам кількості справ, які розглядаються, демографічним, терито­ріальним та правовим умовам в окремих ре­гіонах країни.
Одним із напрямів зменшення наванта­ження на суддів господарського суду, про який неодноразово зазначали судді в пресі, є встановлення мінімального грошового лімі­ту, щодо якого ведеться спір. Також пропо­нується обмежити право апеляційного та ка­саційного оскарження певним грошовим лі­мітом [1].
Безумовно, запровадження в суді спеціа­лізації суддів щодо розгляду окремих кате­горій спорів сприяє підвищенню ефективно­сті та якості здійснення правосуддя. Спеціа­лізація економить час судді і, безсумнівно, є тим чинником, який безпосередньо сприяє раціоналізації праці.
Разом із тим, ефективність здійснення правосуддя, насамперед, залежить від ква­ліфікації суддівських кадрів, яка безпосеред­ньо залежить від рівня освіти, якості профе­сійної підготовки, стажу роботи. Важливим моментом є також суб'єктивне ставлення судді до якості отриманої ним професійної підготовки. Правосвідомість судді відіграє важливу роль у тлумаченні та застосуванні ним норм права, у виборі найбільш доцільної поведінки у процесі, коли закон закріплює її доволі неоднозначно, у визначенні належно­сті та допустимості доказів, у взаємостосунках судді з іншими учасниками судового розгляду тощо. Тому при плануванні кадро­вої роботи доцільно систематично досліджу­вати: рівень професійної підготовки суддів­ських кадрів; умови, які полегшують їх про­фесійну адаптацію; формування резерву і ро­лі у ньому молодих фахівців; характеристи­ки за віком і стажем роботи; оновлення суд­дівських кадрів і додаткове стимулювання тривалості роботи у судах [2].
Праця судді має бути оцінена як надзви­чайно складна, оскільки вона потребує знань кваліфікованого, всебічно освіченого юрис­та, його незалежності при прийнятті рішень, уміння керувати не тільки колективом по­стійних працівників суду, а й колективами учасників процесу, нерідко численних і спе­цифічних у кожній справі, відповідальності за долю людей, високої інтенсивності праці [2]. Ускладнюючим чинником праці судді є, зокрема, доволі неоднорідна, подекуди — принципово відмінна, судова практика ниж­чих та вищих судових інстанцій господар­ської юрисдикції.
Поширеним явищем національного судо­чинства, зокрема і господарського, є доволі неоднакове бачення розв'язання подібних правових спорів однією і тією самою судо­вою інстанцією. Як наслідок — чимало рі­шень господарського суду вищої інстанції скасовуються Верховним Судом України. Безумовно, така судова практика ні за яких обставин не сприяє якісному та неупередженому здійсненню господарського судочин­ства окремим суддею. Переконані, що суддя не повинен нести відповідальність за власну правову позицію у справі навіть і тоді, коли таку позицію не підтримали суди вищого рівня. Як звичайна людина суддя має право на помилку, особливо з огляду на наше несистематизоване, внутрішньо суперечливе законодавство.
Більше того, доводиться також констату­вати існування психологічного тиску на суд­дів, уповноважених здійснювати правосуд­дя. Прояв такого тиску набуває доволі різно­манітних форм, наприклад офіційних виступів та заяв політичних діячів щодо порядку та змісту практичної діяльності суддів зокре­ма та судової системи в цілому. Усі ці чинни­ки підривають авторитет як окремого суд­ді, так і судової системи в цілому, негативно позначаються на формуванні іміджу судді як представника держави, уповноваженого здійснювати правосуддя.
Тому виявлення та усунення умов, які негативно впливають на забезпечення на­лежного рівня діяльності судді, — один із го­ловних напрямків підвищення ефективності правосуддя.
Зниження навантаження суддів однознач­но зумовлює позитивні зміни в оперативно­сті та якості підготовки до розгляду справ місцевим судом. Так, із 6326 позовних заяв, які надійшли у 2008 р., суддями господар­ського суду Херсонської області повернуто та відмовлено в прийнятті 706 (11 %) позов­них матеріалів. Цей показник у 2007 р. був вищим — 1293 (14 %) позовних заяв. Зазна­чимо, що така категорія судових актів, як ухвали про відмову в прийнятті позовної зая­ви та про повернення позовної заяви без роз­гляду, оскаржується не часто: у звітному пе­ріоді оскаржено 34 ухвали з 1357 загальної кількості оскаржених документів (2,5 %), але відсоток скасування цих документів, пе­реглянутих у вищих судових інстанціях, за­лишається досить високим (із 18 ухвал, пе­реглянутих судом апеляційної інстанції в 2008 р., скасовано 8 (45 %) судових актів). Необхідно включити цей показник до оцінки якості здійснення судочинства. Тому що в окремих випадках подібні факти можна роз­цінити як порушення конституційного права громадян на судовий захист.
Вирішення питання доцільності оскар­ження даних судових актів зумовлене ба­жанням зацікавленої особи в найкоротші строки найзручнішим способом досягти від­новлення порушеного права. Процесуаль­ним законом встановлено однаковий, дво­місячний, термін як для апеляційного пере­гляду судових актів місцевого господар­ського суду, так і для вирішення спору по су-
ті. Тому більш зручним видається повторне звернення до суду після усунення обставин, що зумовили повернення позовної заяви без розгляду, ніж її оскарження в апеляційному порядку.
Цікавою, в контексті проведеного до­слідження, видається презентація чергової доповіді Європейської комісії за ефектив­ність правосуддя (СЕРБІ). Метою дослідни­ків було визначити, в якому напрямі має рухатися Європа в цілому і кожна держава зокрема, аби правосуддя повною мірою за­безпечувало захист основних суспільних цін­ностей — верховенства права і прав людини. Так, за витратами на правосуддя в перера­хунку на душу населення Україна зі своїми дев'ятьма євро на рік помітно поступається абсолютному лідеру — Монако (168 євро). При цьому загальна сума судових дохо­дів у бюджет нашої держави становить 276 961 140 євро на рік — вагома сума в абсо­лютних показниках. Крім того, Україна пере­буває в числі 14 країн, де не передбачено компенсації ні за зайву тривалість судових розглядів, ні за невиконання рішень суду [3].
Наше нинішнє процесуальне законодав­ство характеризується також так званою процедурною надлишковістю, існування якої не викликано необхідністю захисту прав учасників процесу. Зокрема, це стосується порядку розгляду судових справ про стяг­нення заборгованості, яка не оспорюється зобов'язаною особою, покладення на суддю окремих функцій, не пов'язаних безпосеред­ньо зі здійсненням правосуддя. На наше пе­реконання, спрощені процедури розгляду окремих категорій справ, більш широке ви­користання процедур примирення, ефектив­ні засоби боротьби зі зловживанням учасни­ками судового процесу процесуальними пра­вами — це далеко не повний набір зако­нодавчих змін, які можуть розвантажити су­ди [4].
Отже, потрібні відповідні законодавчі зміни, що забезпечили б такий баланс, який, з одного боку, дозволив би знизити наванта­ження на суди першої інстанції, а з іншого — зберегти належні процесуальні гарантії учас­никам процесу [4].
Підсумовуючи викладене, з упевненістю можна констатувати, що забезпечення ефек­тивності здійснення правосуддя безпосеред­ньо залежить від гарантування незалежності суддів, вирішення проблеми фінансування судів, забезпечення їх достатньою кількістю необхідних матеріальних ресурсів (приміщення, меблі, технічне оснащення тощо), і в першу чергу — від наявності кваліфікова­них спеціалістів. Разом із тим, подальшого розроблення та вдосконалення потребують питання законодавчого закріплення проце­суальних гарантій незалежності суддів, кад­рового та матеріально-технічного забезпе­чення як господарських, так й інших судів вітчизняної судової системи.
Використана   література
1. Онищук М. Удосконалення правосуддя: засади реформування / М. О. Онищук // Голос України № 63 (4063). — 11 квітня 2007 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: httр://www.golos.соm.uа/ аrtісlе/1176209581. html
2. Воднік В. Д. Соціологічні проблеми вивчення соціальної ефективності правосуддя / В. Д. Воднік [Електронний ресурс]. — Режим доступу :www.sосіоlogy.kharkov.uа/dосshten_01/vоdnik.dос
3.Приходько О. Ефективність Феміди / О. Приходько//Дзеркало тижня. — №38(717) 11—17 жовт­ня 2008 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.dt.ua/1000/1050/64323/
4. Онопенко В. Ми повинні подолати роз'єднаність судової влади / В. Онопенко // Юридичний віс­ник України. — 05.03.2008. — № 18 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : httр:/www.уurincom.соm.kіеv.
 
Опублікована  у Віснику господарського судочинства № 2, 2009 р