Остапенко Тетяна Анатоліївна
суддя господарського суду Херсонської області
СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
Поряд з суддею в адміністративному судочинстві принципову роль відіграють також і інші особи, перш за все, його учасники. Дійсно, саме від свідомої та вольової поведінки як окремого індивідуума так і групи людей залежить розвиток публічно-правового спору, його подальша доля.
З огляду на масштабність державно-владних відносин та їх поширеність на переважну більшість сфер суспільного життя, в Україні спостерігається тенденція збільшення кількості правових конфліктів публічного характеру. Серед адміністративних справ найбільшу кількість становлять справи про спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його дій або бездіяльності, рішень щодо правових актів індивідуальної дії (76,5 %), про спори, пов’язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму (15,5 %), про спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (4,7 %). Можливістю судового захисту своїх виборчих прав намагалися скористатися 8500 виборців, 328 кандидатів у народні депутати України, 3153 кандидати у депутати місцевих рад та кандидати на посади сільських, селищних, міських голів. До суду зверталися: представники від політичних партій, виборчих блоків політичних партій – 2899; офіційні спостерігачі від партій − 215, а також виборчі комісії − 197[1].
Отже, до участі у публічно-правових спорах, як із суб’єктивних так і об’єктивних причин залучаються різні за статусом та організаційною структурою суб’єкти: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, іноземці, особи без громадянства.
У зв’язку із значною кількістю суб’єктів, котрі вступають у адміністративні процесуальні відносини, важливе значення для вивчення існуючих видів учасників адміністративного судочинства, перш за все, має їх класифікація, яка не просто систематизує таких учасників у окремі групи, але й дозволяє навести специфічні ознаки, завдання, повноваження усіх хто так чи інакше причетний до адміністративної справи.
Класифікація учасників адміністративного судочинства здійснюється за різними критеріями: 1) їх суспільно-державна роль, 2) адміністративний процесуальний статус і мета участі у процесі, 3) організаційна структура.
Залежно від 1) суспільно-державної ролі учасники адміністративного судочинства поділяються на суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Конституційна гарантія судового захисту законних прав і свобод людини і громадянина (ст.ст. 8, 55 Конституції України) отримала подальший розвиток у нормах Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Кодексу адміністративного судочинства України[2]. Зокрема ст. 2 вказаного кодексу закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень [2].
Зазначимо, що національним процесуальним законодавством урегульована не лише безпосередня реалізація конституційного права фізичних і юридичних осіб на судовий захист, але й визначено суб’єкта правовідносин, який поряд із фізичними та юридичними особами є одним із основних учасників адміністративного судочинства. Тобто у порядку адміністративного судочинства передбачена можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень (наприклад, ч.ч. 2, 3 ст. 2 КАС України) [2].
На відміну від суб’єктів владних повноважень, які здійснюють державні функції, фізичні та юридичні особи вступають в адміністративне судочинство задля забезпечення власних матеріально- й процесуально-правових інтересів. Крім того, узагальнюючи положення КАС України (Глава 5 Розділ ІІ), у яких закріплено статус учасників адміністративного процесу, можна зробити висновок, що суб’єкти владних повноважень, фізичні та юридичні особи у свою чергу класифікуються на дві групи осіб, які беруть участь у справі:
1) з метою захисту власних прав, свобод та інтересів (такими особами є сторони – позивач та відповідач; треті особи) (ст. 47 КАС України);
2) з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб (до цієї групи відносяться представники сторін і третіх осіб, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді) (ст.ст. 56, 60 КАС України). Наприклад, у відповідності із ч. 2 ст. 37 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” інтереси Кабінету Міністрів України у судах загальної юрисдикції представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами або актами Кабінету Міністрів України [4].
Термін “фізична особа” є узагальнюючим і містить у собі такі поняття як громадяни України, іноземець та особа без громадянства. Вказані поняття отримали своє закріплення у національному законодавстві.
Громадянин України – особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (ст. 1 Закону України “Про громадянство України”) [5].
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець– особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином [6].
Поняття “юридична особа” та його зміст закріплені у Цивільному кодексі України, згідно із ст. 80 якого юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку [7].
За 2) адміністративним процесуальним статусом і метою участі у судочинстві учасники класифікуються на основних і допоміжних. Основними учасниками адміністративного судочинства вважаються: сторони (позивач і відповідач), треті особи, їх процесуальні представники. Ці особи порушують адміністративне судочинство, змінюють його, від волі сторін, третіх осіб, представників залежить, зокрема, виникнення апеляційного, касаційного оскарження, відкриття виконавчого провадження.
Допоміжними учасниками адміністративного судочинства є особи, які суттєво не впливають на перебіг такого судочинства в цілому, однак в силу свого призначення та повноважень забезпечують його якість, повноту та об’єктивність. До переліку таких учасників слід віднести: секретаря судового засідання, судового розпорядника, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача.
Класифікація учасників адміністративного судочинства за процесуальним статусом отримала певне закріплення у КАС України. Зокрема, Главою 5 Розділу ІІ кодексу передбачено групу осіб, які беруть участь у справі (сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб) та групу інших учасників адміністративного судочинства (секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач).
У залежності від 3) організаційної структури учасників адміністративного судочинства можна класифікувати на індивідуальних (фізичні особи) та колективних (юридичні особи, колективні суб’єкти без статусу юридичної особи – об’єднання мешканців будинку, квартальні, вуличні комітети тощо).
Для забезпечення можливості здійснення учасниками адміністративного судочинства своїх суб’єктивних інтересів, виконання ними завдань, адміністративним процесуальним законодавством (Глава 5 Розділ І КАС України) закріплено їх процесуальну правосуб’єктність. Традиційно у адміністративно-правовій науці це поняття розглядається як сукупність певних елементів [8]. Отже, учасники адміністративного судочинства наділені адміністративною процесуальною правосуб’єктністю, яка утворена із правоздатності та дієздатності. Адміністративна процесуальна правосуб’єктність – категорія, яка нерозривно пов’язана із особою, виникає з моменту її появи у суспільстві та припиняється із її вибуттям із суспільних відносин. Тому правоздатність та дієздатність, як складові правосуб’єктності – поняття, які характеризують конкретного учасника правовідносин.
Адміністративна процесуальна правоздатність означає можливість фізичних, юридичних осіб мати права та обов’язки, обсяг та зміст яких обумовлюються процесуальною роллю конкретного учасника адміністративного судочинства. Наприклад, позивач наділений правом змінити підставу або предмет адміністративного позову (ч. 1 ст. 51 КАС України), відповідач – визнати позов повністю або частково.
Разом із тим, учасники адміністративного судочинства крім власних специфічних прав та обов’язків наділені правоздатністю, яка однаковою мірою характерна для усіх суб’єктів адміністративної справи. Зокрема, особи, які беруть участь у справі мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів (ч. 3 ст. 49 КАС України).
Тому адміністративна процесуальна правоздатність учасників адміністративного судочинства класифікується на два види: 1) загальна та 2) спеціальна.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Стаття опублікована в збірнику Сучасний стан та перспективи розвитку української правової системи: Всеукраїнська конференція, м. Львів, 16 липня 2011 р. – Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2011. – Т. ІІ
[1] Офіційні дані Управління організації роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву судів Державної судової адміністрації України.
[2] Далі − КАС України.
_03_03.png)
