flag Судова влада України
Увага! Суд не здійснює правосуддя. Підсудність змінено на Господарський суд Одеської області

2011 р. Суддя Остапенко Т.А. "Критерії можливості участі заявника в адміністративному судочинстві України"

17 січня 2018, 16:29

 Остапенко Тетяна Анатоліївна

суддя господарського суду

Херсонської області

 

КРИТЕРІЇ МОЖЛИВОСТІ УЧАСТІ ЗАЯВНИКА

В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

 

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ [1].

Однак, як трапляється у судовій практиці, при зверненні до суду, задля успішного відкриття провадження у адміністративній справі, заявник зобов’язаний виконати матеріальні й процесуальні умови, визначені адміністративним процесуальним законодавством (дотриматися критеріїв можливості участі заявника в адміністративному судочинстві України). Так, подаючи позовну заяву, заявник зобов’язаний врахувати, а уповноважений суд − перевірити:

− наявність у заявника права на подання позовної заяви. Наявність такого права обумовлюється чинниками: 1) наявність у заявника повноцінної адміністративної й адміністративної процесуальної правосуб’єктності; 2) перебування заявника у правовідносинах, котрі зрештою привели до виникнення спору між заявником й особою-учасником цих правовідносин; 3) наявність у заявника права на подання позовної заяви до адміністративного позову. Таке право може виникати або внаслідок делегування представницьких повноважень заявникові, або внаслідок припису норми права. Так, згідно ч. 7 ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом [1]. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави − наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”) [2];

− обґрунтованість й правильність визначення заявником відповідача та покладання на нього обов’язку відповідати за заявленим позовом;

− наявність у справі фактичних й формальних підстав для подання позовної заяви. Серед фактичних підстав слід назвати перебування і заявника, і можливого відповідача у дійсних правовідносинах, вчинення ними у цих правовідносинах взаємних дій, прийняття рішень, допущення фактів бездіяльності. Натомість формальними підставами для подання позовної заяви, у нашому розумінні, − є, по-перше, наявність норм матеріального й процесуального права, котрі утворюють правову можливість захисту в адміністративному судочинстві суб’єктивних прав, законних інтересів. По-друге, формальна підстава − це необхідність захисту, визнання або поновлення суб’єктивних прав, законних інтересів публічного характеру.

Відтак, говорити про повноцінну участь заявника в адміністративному судочинстві України ми можемо лише після перевірки судом усіх вказаних обставин й ухвалення ним процесуального рішення про відкриття провадження у адміністративній справі (ст. 107 КАС України) [1].

Дотримання цих критеріїв є своєрідною гарантією успішного порушення адміністративної справи й запорукою захисту суб’єктивних прав, законних інтересів публічного змісту. Натомість їх ігнорування призводить до негативного результату, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України − залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви.

 

Використана література

 

  1. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 35-36. − Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 37. − Ст. 446.
  2. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. − 1991. − № 53. − Ст. 793.

 

 

 

Стаття опублікована в збірнику Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права: Матеріали VІ науково-практичного семінару / ред.. колегія: О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, Ю.В. Іщенко. – К.: ВБ «Аванпост-прим», 2011.