голова Господарського суду Херсонської області
Питання притягнення до відповідальності суддів є найгострішим предметом обговорення громадськістю будь-якої країни незалежно від її економічної формації, політичного режиму або державного устрою.
О.В. Гончаренко звертає увагу, що ефективність механізму притягнення суддів до відповідальності за встановлені факти порушення ними закону безпосередньо пов’язана з рівнем довіри громадськості до суддівського корпусу та належної роботи судової системи. Як свідчать соціальні опитування та статистичні показники діяльності Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та інших державних органів, кількість скарг на осіб у суддівських мантіях щороку зростає, що не може залишитися поза увагою як правоохоронної та законодавчої галузі діяльності суспільства, так і науки. Проведення судової реформи насамперед пов’язане з прийняттям нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який разом з окресленням загальної системи судоустрою України дещо по-іншому врегулював питання відповідальності суддів, особливо щодо процедури їх звільнення, порядку оскарження актів з питань суддівської кар’єри, деталізації таких понять, як дисциплінарне порушення суддею Закону України «Про Вищу раду юстиції» (поняття «порушення присяги судді») тощо [1, с. 78-79].
На думку Л.Є. Виноградової, юридична відповідальність судді – це здатність його (її) звітувати перед собою, суддівським корпусом, кваліфікаційною комісією, Вищою радою юстиції за результати своєї професійної діяльності та додержання норм моралі (перспективна відповідальність) і одержувати позитивні чи негативні оцінки своєї діяльності із застосуванням у разі потреби відповідних санкцій за неналежну поведінку [2, с. 91].
Поглиблений науковий погляд в аналізованій сфері здійснила М.О. Сапунова, яка вважає, що юридична відповідальності суддів – це морально-правовий стан, що породжує необхідність сумлінного використання прав і виконання обов’язків зі здійснення правосуддя, покладених на них законом (позитивний аспект), а також необхідність додаткового правового обтяження в разі судової або професійної помилки, допущеної у процесі судочинства (негативний, або ретроспективний аспект відповідальності). Нею проблема юридичної відповідальності суддів розглядається у взаємозв’язку з їх особливим статусом, встановленим міжнародно-правовими документами і внутрішнім законодавством країни.
Деякі вчені вважають, що до дисциплінарної відповідальності можуть бути притягнуті й спеціальні суб’єкти без наявності в їх діяннях вини. Але відповідно до статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Теорія права однозначно говорить, що правопорушення – це протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоспроможного суб’єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи.
На підтвердження зазначеного в частині 2 статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено певний індемнітет стосовно суддів на притягнення до дисциплінарної відповідальності: скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. Тим самим, як вважає О.В. Гончаренко, вітчизняний закон забезпечує право судді мати свою точку зору, внутрішнє переконання, власне бачення фактів та порядку регулювання спірних правовідносин. Відсутність свободи судді під час розгляду справи фактично спотворювала б ідею правосуддя.
Таким чином, теза М.О. Сапунової щодо можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності судді без наявності в його діях вини є такою, що не відповідає теорії природного права, Конституції та законам України, відповідно слушною є точка зоруС. Подкопаєвої щодо потреби відрізняти помилку судді, дію (бездіяльність), яка має зовнішні ознаки проступку, але позбавлена елемента вини, від підстав дисциплінарної відповідальності [3, с. 50].
Тим самим треба погодитись із точкою зору авторів навчально-практичного посібника «Статус суддів», що підставою дисциплінарної відповідальності для судді є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто винного, протиправного порушення службових обов’язків [4, с. 84].
При цьому, як вважає О.В. Гончаренко, можна виокремити як умисну форму вини судді в порушенні присяги, так і необережну. Вчений вважає, що юридична відповідальність суддів є складовою їх правового статусу, і тому неухильне настання відповідальності судді за вчинене правопорушення, з одного боку, є ефективним засобом забезпечення законності в цій специфічній сфері суспільних відносин, а з другого – чинником незалежності суддівського корпусу, забезпечення реалізації конституційно-правового статусу судді. На думку вченого, аналіз законодавства дозволяє виокремити види юридичної відповідальності суддів, застосування яких відбувається з огляду на особливий статус особи-правопорушника, – дисциплінарну, адміністративну, кримінальну, конституційну та інші види відповідальності судді, пов’язані зі здійсненням правосуддя.
Ми розділяємо такий підхід до проблеми юридичної відповідальності судді. Проте, враховуючи предмет нашого дослідження, обмежимось аналізом спеціальної дисциплінарної відповідальності суддів.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено тільки один вид дисциплінарного стягнення – догану. Крім того, за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції України для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.
Наприклад, за законодавством Португалії встановлено наступний перелік дисциплінарних стягнень відносно судді: 1) попередження; 2) штраф; 3) переведення; 4) тимчасове та повне відсторонення від виконання обов’язків; 5) примусовий вихід у відставку; 6) звільнення [5; 16-19].
В Україні дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів місцевих та апеляційних господарських судів та 2) Вища рада юстиції – щодо суддів Вищого господарського суду України.
Аналіз законодавства дозволяє дійти висновків про існуючі недоліки в закріпленні та регулюванні інституту дисциплінарної відповідальності суддів. По-перше, зазначений правовий інститут слід закріпити в одному законі. На сьогодні він всупереч вимогам законодавчої техніки є фактично «розірваним» між декількома законами: «Про Вищу раду юстиції» та «Про судоустрій України». По-друге, необхідно більш конкретно сформулювати підставу дисциплінарної відповідальності суддів – тобто коло суддівських обов’язків, винне порушення яких складає дисциплінарній проступок.
На даний час найбільш актуальним та поширеним є порушення строків розгляду справ, що тягнене за собою дисциплінарну відповідальність судді за таке порушення. Унормування навантаження на суддю кількості розглядуваних ним справ є вкрай актуальним. Надмірна кількість справ знижує не тільки якість судочинства, але й впливає на дотримання процесуальних процедур, строків розгляду справ, що в свою чергу, дає можливість безпідставного притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Спеціальна дисциплінарна відповідальність судді визначена у розділі VI Закону України «Про судоустрій та статус судів». Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані зокрема з відмовою в доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; 2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; 3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); 4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; 5) розголошення таємниці, що охороняється законом, зокрема таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; 6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків (стаття 83 Закону).
На думку І. Коліушко, незважаючи на задекларовану змагальність дисциплінарної процедури, фактично вона такою не є. Член дисциплінарного органу (Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада юстиції) є одночасно і слідчим (тут йому допомагатимуть дисциплінарні інспектори), і прокурором, і суддею відносно судді. Яка тут змагальність? Було б значно краще, якби дисциплінарні інспектори здійснювали перевірку звернень і висували та підтримували звинувачення судді у вчиненні дисциплінарного проступку, а дисциплінарний орган після з’ясування позиції судді чи його представника вирішував питання щодо відповідальності [8].
Здійснюючи аналіз Закону України «Про судоустрій та статус судів», О.В. Гончаренко відзначає, що дисциплінарна відповідальність судді порівняно з конституційною чи кримінальною є значно м’якшою і застосовується у вигляді догани. Він дійшов висновку, що вчинення суддею дисциплінарного проступку за умови дотримання строків є автоматичною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, водночас не є підставою для звільнення його з посади. При цьому вчений слушно розділяє адміністративну складову відповідальності судді – спеціальну дисциплінарну відповідальність – і конституційну відповідальність для порушення питання про звільнення його з посади.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
_03_03.png)
