В.Г. Ситюк
заступник голови господарського суду
Херсонської області
Порядок провадження у справі про банкрутство,
вибір та механізм застосування.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року, як і попередня редакції цього Закону, передбачає 4 судові процедури банкрутства, які застосовуються щодо боржника (ст. 7 Закону): розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності боржника); ліквідація банкрута.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 7 цього Закону, в залежності від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.
Проте, положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачають можливості господарського суду в залежності від категорії боржника, виду його діяльності та майнового становища застосувати щодо боржника відповідний порядок провадження у справі про банкрутство, не містять способу та механізму визначення господарським судом відповідного порядку та не передбачають на якій стадії і в якому судовому засіданні може бути вирішено вказане питання.
Так, на стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство (стаття 12 Закону) господарський суд, у разі відсутності підстав для відмови або для повернення заяви, приймає заяву та призначає її до розгляду у підготовчому засіданні. Відповідно ж до статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», завданням підготовчого засідання є перевірка обґрунтованості вимог заявника та з’ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство і, за результатами підготовчого засідання виноситься ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та вводиться процедура розпорядження майном боржника або ухвала про відмову у порушенні провадження у справі.
Таким чином, питання щодо категорії боржника, виду його діяльності, майнового та фінансового становища боржника не з’ясовується ні при прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, ні в підготовчому засіданні, оскільки на вказаних стадіях судом вирішують інші питання. За таких обставин, постає питання коли ж господарський суд має можливість визначити яку процедуру необхідно застосувати по відношенню до боржника. Проте, Закон такої відповіді не дає.
Відсутність у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положень, які регулюють розгляд цього питання фактично унеможливлює застосування судом загального, спеціального або спрощеного порядку провадження у справі про банкрутство.
Виходячи з положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спрощеного порядку провадження у справі про банкрутство необхідно віднести банкрутство окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема, банкрутство фізичної особи-підприємця, фермерського господарства та боржника, що ліквідується власником.
Так, відповідно до статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.Обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.
Тобто, виходячи з положень частини 1 цієї статті, майнове становище боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію є підставою для звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство та застосування судом спрощеного порядку провадження у справі про банкрутство. Однак, прийняття судом заяви про порушення справи про банкрутство без порушення провадження у справі та порушення провадження у справі у загальному порядку, визначеному цим Законом, унеможливлює застосування спрощеного порядку та прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, оскільки відповідно до статті 16 Закону, у підготовчому засіданні господарський судперевіряє обґрунтованість вимог заявника та з’ясовує наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. За результатами підготовчого засідання суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в якій, відповідно до частини 9 статті 16 цього Закону, повинен зазначити, зокрема, про введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна боржника, або ж відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство. Прийняття інших судових рішень, у тому числі, прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за результатами підготовчого засідання, вказана стаття не передбачає.
У такому разі незрозуміло чим повинен керуватися господарський суд, порушуючи провадження у справі про банкрутство боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, і не зазначаючи при цьому про введення щодо боржника судової процедури – розпорядження майном, що передбачено частиною 9 статті 16 Закону. Також, не зовсім зрозуміло, що повинен досліджувати і з’ясовувати суд у судовому засіданні, яке проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки обґрунтованість вимог заявника (факт недостатності вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію) вже була предметом дослідження господарського суду у підготовчому засіданні.
На нашу думку приймаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, суд вже, у процесуальному розумінні, порушує справу (відкриває провадження у справі), оскільки порушення провадження у справі про банкрутство є вимогою заявника (кредитора, боржника), способом його захисту, а не процесуальною дією суду.
У такому випадку вважали б за необхідне, передбачити в частині 1 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положення про прийняття заяви до розгляду і відкриття провадження у справі про банкрутство, що не буде суперечити вимогам статті 16 цього Закону, яка в свою чергу врегульовує вже питання розгляду вимог заявника про порушення провадження у справі про банкрутство по суті, а саме, задоволення вимог чи відмова у їх задоволенні.
Також, було б за доцільне внести зміни і до статті 16 Закону, передбачивши в абзаці 1 частини 1 цієї статті, окрім перевірки обґрунтованості вимог заявника і з’ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, додатково ще й можливість визначення порядку провадження у справі про банкрутство, а також доповнити частину 6 цієї статті новим абзацом, який передбачав би можливість застосування спрощеного порядку провадження у справі про банкрутство та прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури».
Вказані доповнення та зміни на нашу думку упорядкували б дії господарського суду, як при розгляді заяв про порушення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема, фізичної особи-підприємця та боржника, що ліквідується власником, так і при розгляді заяв про порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом та дали б можливість господарському суду в підготовчому засіданні, в залежності від категорії боржника, його фінансового і майнового становища, застосувати загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.
Тези виступу на семінарі-нараді
з питань застосування Закону України
„Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом”,
який проводився 31.05.2013р.
на базі Одеського апеляційного господарського суду
_03_03.png)
