Історична довідка

Ні права, ні правосуддя ми

нікому не продамо,

нікому не відмовимо,

ні для кого не допустимо

в ньому зволікання.

Magna Charta Libertatum

(Велика Хартія Вольностей, 15 квітня 1215 року)

Найважливішим завданням для усіх державних інституцій України є втілення засад Конституції в реальне життя. Реалізація Основного Закону — це гарантія становлення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Судова влада є однією з трьох гілок державної влади, її діяльність спрямована на захист прав людини і юридичної особи, на забезпечення соціальної стабільності та режиму законності в державі, що має реалізовуватися виключно засобами правового характеру.

 В умовах ринкової трансформації економіки розвиток підприємництва, зокрема малого бізнесу, стає одним із найважливіших чинників соціально-економічного зростання. Усвідомлюючи новаторську роль підприємництва, держава надає йому всебічної підтримки. В зв’язку з чим, особливої актуальності набуло питання захисту прав суб’єктів господарської діяльності, адже незалежне та неупереджене вирішення господарського спору є однією з умов забезпечення інвестиційної привабливості України, та підвищення підприємницької активності. Судовими органами, що мають завданням розв’язувати господарські спори є система господарських судів України.

Арбітраж у сучасному розумінні, як засіб вирішення спору між суб’єктами господарсько-правових відносин, має багатовікову історію. Система комерційних судів (попередників сучасних спеціалізованих господарських судів) на території сучасної України почала формуватися ще на початку дев’ятнадцятого століття.  До речі, комерційний суд в Одесі, заснований у 1807 році, взагалі на той час був першим подібним судовим органом в Російській імперії.

Днем створення господарських (арбітражних) судів прийнято вважати  21 листопада 1922 року, коли в Україні було прийнято Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами та підприємствами. Згідно із цим документом, розгляд господарських спорів був покладений на арбітражні комісії, що створювалися при губернських економічних нарадах, а згодом – при виконавчих органах державної влади.

У державному архіві Херсонської області збереглися документи, що відносяться до діяльності державного арбітражу, лише з 1946 року. На той час головним арбітром держарбітражу при Херсонському облвиконкомі був Д.Булатов, на жаль, його ім’я та по батькові, роки життя залишилися невідомими. Наприкінці 40-х років штат арбітражу складався з чотирьох осіб: головного арбітра, арбітра і двох працівників апарату.

Новий етап розвитку державного арбітражу пов’язаний з прийняттям 31 грудня 1965 року Положення про державні арбітражі при виконавчих комітетах обласних Рад депутатів трудящих. З 1 січня 1966 року оновлений держарбітрж Херсонської області очолила Трощинська Лідія Дмитрівна (1920-1997), в якому крім неї працювали державний арбітр Кузнєцова С.С. та секретар.

Такі установи стали спеціальними органами, що в межах наданої їм широкої компетенції захищали права й охоронювані законом інтереси юридичних осіб при вирішенні господарських спорів, а також сприяли організації належного правового регулювання відносин, що виникали у господарсько­му обігу.

 Одержання Україною незалежності  у 1991 році, подальші зміни, що відбулися суспільному житті, перехід до ринкових відносин, поява приватної власності викликали нагальну потребу в зміні порядку розв’язання спорів між суб’єктами господарювання.

Економічні перетворення вимагали кардинального реформування органів арбітражу, а тому виникла потреба у створенні спеціального судового органу для розгляду господарських спорів. Верховна Рада УРСР 4 червня 1991 року прийняла Закон «Про арбітражний суд», яким надала арбітражним судам статусу органів судової влади, що здійснюють правосуддя в господарських відносинах. У відповідності до законодавчих положень в Україні розпочали діяльність арбітражний суд АР Крим, арбітражні суди областей, міст Києва та Севастополя. Цей найвідповідальніший період розвитку арбітражної системи України пов’язані з життям та діяльністю Дмитра Микитовича Притики, який з 1989 року очолював Держарбітраж УРСР, а у 1991 році був обраним головою Вищого арбітражного суду України.

Конституція закріпила нову систему судових органів у державі встановивши, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Водночас, п. 12 Перехідних положень передбачалося, що Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальної юрисдикції відповідно до ст. 125 Конституції, але не довше, ніж п’ять років.

Черговим значним кроком в реформуванні арбітражно-судової системи держави  стала так звана мала судова реформа. 21 червня 2001 року прийнято Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд», яким, зокрема, слово «арбітражний» замінено словом «господарський», запроваджено три ланкову систему судів, утворено апеляційну і касаційну інстанції для розгляду скарг на рішення місцевих судів, змінено обсяг прав учасників судового процесу. Замість арбітражних судів з’явилися господарські суди, які є спеціалізованими судами у системі судів загальної юрисдикції, Арбітражний процесуальний кодекс України відповідно став Господарським процесуальним кодексом України, а Вищий арбітражний суд України - Вищим господарським судом України.

З 2001 року по 2010 рік посаду голови господарського суду Херсонської області обіймала Заслужений юрист України - Литвинова Ганна Прокопівна, яка ще з 1983 року очолювала Державний арбітраж при Херсонському облвиконкомі. Основним надбанням Ганни Прокопівни за час перебування на посаді голови суду є створення міцного, дружнього колективу, який є «поєднанням досвіду та молодості», - як зазначає сама суддя. Колектив установи пишається її досягненнями і дуже вдячний за створення покращених умов праці, адже саме заслугою Ганни Прокопівни є відновлення будинку господарського суду – найкрасивішої споруди міста. На посаді голови вона приділяла особливу увагу питанню доступності правосуддя, як однієї з умов формування демократичної правової держави.

Сумлінна праця Литвинової Ганни Прокопівни на ниві судочинства була відзначена на найвищому державному рівні – у 2000 році присвоєно звання Заслужений юрист України. Ганна Прокопівна є Почесним працівником Арбітражного суду України та Ветераном господарських судів України. Також має низку відомчих нагород, зокрема грамоти Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Ради суддів України та Ради суддів господарських судів України.

У період з 2010 року по 2017 року посаду голови господарського суду Херсонської області займав суддя Закурін Микола Костянтинович, який започаткував співпрацю суду з Херсонським державним університетом задля поєднання теоретичної та практичної підготовки майбутніх юристів. Миколи Костянтиновича є кандидатом юридичних наук, Почесним працівником господарського суду України, його діяльність неодноразово відзначалася почесними грамотами Вищого господарського суду України та Ради суддів господарських судів України.

У період з 2017 року по 2020 рік посаду голови господарського суду Херсонської області займав суддя Пригуза Павло Дмтрович. Як кандидат юридичних наук Павло Дмитрович здійснює наукові дослідження у сфері права неспроможності та банкрутства, результати яких висвітлює у численних наукових публікаціях. За свій внесок у здійснення правосуддя та зміцнення законності в державі нагороджений грамотами Вищого господарського суду та Ради суддів господарських судів України та іншими.

Станом на сьогодні господарський суд Херсонської області очолює суддя Литвинова Вікторія Володимирівна, яка продовжує роботу спрямовану на суворе дотримання закріплених ст.129 Конституції України основних засад судочинства, виконання завдань покладених державою Україна на господарські суди, захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин та поліпшення умов праці працівників апарату суду.

У середині липня 2016 року президент України підписав нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», прийнятого Верховною Радою України 2 червня того ж року, що надало змогу реалізувати положення внесених  до Конституції України змін щодо правосуддя. Закон передбачає перехід до триланкової судової системи та визначає роль Верховного Суду в Україні як суду касаційної інстанції, а у певних випадках, – як суду першої або апеляційної інстанції. У складі Верховного Суду буде діяти п’ять підрозділів: Велика палата, касаційний адміністративний суд, касаційний господарський суд, касаційний кримінальний суд та касаційний цивільний суд. Законом передбачено реформування місцевих судів, зокрема місцеві господарські суди стануть окружними господарськими судами.

Всі зміни, що відбуваються у судовій системі на сучасному етапі, мають на меті формування об’єктивного, неупередженого, незалежного суду, який би ефективно стояв на сторожі прав громадян і державних інтересів, адже саме висока місія суду сприяє розбудові правової, демократичної держави.